1 квітня 2017 року в київській муніципальній галереї “Лавра” була започаткована арт-резиденція, до якої запросили 8 іноземних та українських художників для обміну досвідом, дослідження місцевого контексту та представлення результатів роботи під час резиденції на виставці “Дивовижна Розгубленість”, яка відбудеться в рамках культурної репрезентації країни під час Євробачення.Кураторами арт-резиденції стали Наталі Хойос, Рейнольд Шумахер (Німеччина) та Алевтина Кахідзе, яка має досвід заснування власної резиденції у Музичах та перебування в аналогічних студіях за кордоном.  

Ми поснідали з кількома з резидентів - Маркусом Гоффманном, Тамар Чадунелі, Еріком Сіднером, Каролем Раджишевським незабаром після їхнього приїзду до Києва. Митці розповіли нам про свої плани на найближчий час, очікувані результати та хвилювання перед мандрівкою в незнайому для багатьох із них країну. Кожен із  резидентів - носій унікального досвіду та знань, тому мета участі в цьому проекті для кожного різниться, а для більшості - ще не є чітко окресленою, що є природнім для формату резиденції. Тож результат обіцяє бути дивовижно несподіваним, як і вказано у назві майбутньої виставки.  

"Мій головний намір - бути відкритим" – каже Маркус Гоффманн трохи схвильовано, проте, здається, він точно знає, чого хоче. Родом з Берліна, Маркус вивчав мистецтво (майстерня Олафура Еліассона) та медицину для того, щоб синтезувати мистецтво й науку в своїх творах, які в основному пов'язані з радіацією. "Україна особливо цікава для моєї практики. Трагедія Чорнобилю сталася, коли я був ще дитиною, тому я зростав з цією ідеєю. Чорнобиль відіграв велику роль в моєму житті - я створюю роботи, пов'язані з радіоактивністю близько 10 років". Під час резиденції Маркус відвідає Чорнобиль для власного дослідження та поділиться його результатами на фінальній виставці. Для нього це не історія з місцевого контексту, а загальнолюдська проблема. "Робота з радіацією демонструє, як суспільство ставиться до речі, котра є значно більшою, ніж може осягнути людина" - каже він. Проте чи не є це також чимось глибоко особистим, таким, що походить з емоційного досвіду художника? "Мене більше цікавить те, як Чорнобиль змінить мене, а не те, як я можу вплинути на нього".

Тамар Чадунелі – молода грузинська художниця, хоче віднайти натхнення в місті, оскільки структура та форма є базисними для її робіт. Можливо, це знайде свій прояв у концептуальній інсталяції або в медіа-арті. Тамар досліджує місцеву ситуацію, щоб надалі відобразити її у своєму творі: «Я й гадки не маю, що буду тут робити: я прибула, щоб отримати наснагу і заглибитись у контекст».

У неї не було побоювань щодо поїздки до України, тому що на її батьківщині, в Грузії, схожий політичний устрій, а частина території також окупована. «Це справді важливо - обмінюватися інформацією, тому що ми, в певному сенсі, знаходимось у таких само умовах. Я справді це відчуваю, навіть за такий короткий проміжок часу, що я тут». Взагалі, політика та соціум є основоположними для тематики її творів.

Тамар - одна із засновниць резиденції спільно із групою “Block21” в Грузії. «Ми очікуємо зустріти цікавих людей і, можливо, продовжимо нашу співпрацю», - каже дівчина.

фото: Юлія Вебер

Ерік Сіднер приїхав з Берліна, але родом він зі Сполучених Штатів. Його основні медіуми - інсталяція та відео-арт. «Насправді, в мене немає чіткого плану. Мені просто цікаво. У мене немає проекту, але, я сподіваюся, він з'явиться». Ерік працює від проекту до проекту, і будь-що може бути джерелом натхнення для наступного. Головне завдання для нього - дослідити новий для себе контекст в Україні. Ерік не є найбільш відкритим в цій компанії. Його коментарі короткі, тому здається, що він не хоче, аби ви знали щось про його творчість. Митця радше цікавить сама подорож. Це звучить досить спонтанно, проте вимагає певної сміливості. «Подорож завжди змінює нас», - каже Ерік. Питання полягає в тому, яким чином ці зміни виявляться на підсумковій виставці.

фото: Юлія Вебер

У 2006 році поляк Кароль Радзишевський уже був у Києві, досліджуючи квір-рух в Україні для спеціального випуску свого журналу DIK Fagazine про гомосексуальність і маскулінність. Тоді у Києві Кароль зустрівся з художником і фронтменом «Людської подоби» Анатолієм Бєловим, який досліджує квір-рухи та ЛГТБ-спільноти. Сьогодні Кароль опинився у Києві знову, аби дослідити історію квір-спільноти в Україні. Художник, куратор і дослідник у Queer Archives Institute в рамках резиденції FACE хоче зосередитися на минулому квір-руху і поговорити з тими, хто наважувався мати ненормативну сексуальну орієнтацію за часів комунізму.

За свої кілька годин перебування у Києві Кароль замість стереотипів устиг помітити дуже точні речі про місто. «Багато що тут нагадує Польщу у 1990-ті роки, де з молодими і крутими хіпстерами разом живуть homo soveticus», − каже митець.

фото: Юлія Вебер

Роксолана Макар, Ліза Корнійчук, Анастасія Олексій

редакційна команда газети ВОНО